Щоб навчитися критичного мислення, учні мають розуміти, що будь-який текст,
окрім художнього, містить важливу інформацію (близько 30-40%) і неважливу (60 –
70%). Істотна, важлива інформація – це ключові слова й словосполучення, у яких
втілено основне смислове навантаження тексту. Спираючись на них, ми скорочуємо
текст, полегшуючи засвоєння прочитаного. Несуттєва інформація – це вставні
слова, засоби зв’язку, лексичні повтори, непотрібна або нецікава для читача інформація.
Несуттєва інформація допомагає нам зрозуміти важливу інформацію і
сконцентрувати на ній нашу увагу.
Важливо навчитися швидко і якісно відбирати істотну
інформацію з-поміж неістотної. Деякі слова або фрази в тексті, що розкривають
його зміст є опорними. Опорні слова – це здебільшого іменники, дієслова,
прислівники. Опорними словосполученнями є стійкі словосполучення, складні
терміни, назви розділів, методів тощо.
Вибір опорних слів є першим етапом смислового скорочення тексту, що
підвищує ефективність його засвоєння. Цей етап формується в процесі практичних
вправ. Тому час від часу потрібно пропонувати учням завдання на зразок:
«Читаючи текст, застосуйте метод опорних слів:
- випишіть ті слова (словосполучення), які ви вважаєте ключовими для кожної ідеї тексту;
- працюючи в парах, перекажіть один одному зміст тексту, спираючи на виписані слова;
- оцініть, наскільки точно переказано текст».
Щоб відокремити важливу інформацію від неважливої,
учням потрібно послідовно поставити перед собою запитання:
- Про що цей текст?
- Хто що робить?
- Важливо це чи неважливо?
Перші два питання дають змогу виявити в тексті ключові (найважливіші) слова
і словосполучення. Третє питання спрямоване на те, щоб залишити з-поміж них
важливі. У результаті «просіювання» інформації залишається тільки істотне у
вигляді «телеграми» – тексту, що показує рух думки від відомого до нового.
Читання з
маркуванням та опорні слова.
Метод читання з маркуванням – системна розмітка тексту під час читання й
обдумування, що дає змогу істотно активізувати процес сприйняття інформації та
підвищити його ефективність.
Учнів потрібно познайомити з низкою
умовних позначень і запропонувати їм у процесі читання ставити ці позначки
олівцем на полях спеціально підібраного тексту:
- позначкою «галочка» (v) позначаємо в тексті інформацію, яка вже відома. При цьому джерело інформації і міра достовірності її не мають значення;
- знаком плюс (+) позначають нову інформацію. Учень ставить цей знак тільки тоді, якщо він уперше натрапляє на викладені в тексті відомості;
- знаком запитання (?) позначаємо те, що залишилося незрозумілим і вимагає додаткових відомостей, викликає бажання дізнатися детальніше;
- «мінус» (-) означає те, що суперечить наявним уявленням, щось, про що читач думав по-іншому.
Цей прийом вимагає від учнів активного
й уважного читання. Він зобов’язує не просто читати, а вчитуватися в текст,
відстежувати власне розуміння в процесі читання тексту або сприйняття будь-якої
іншої інформації.
На практиці учні просто пропускають те, чого не зрозуміли, а за умови
використання згаданого прийому маркувальний «знак питання» (?) зобов’язує їх бути уважними й позначати
незрозуміле. Після прочитаного тексту можна рекомендувати учням заповнити
таблицю, де позначки стануть заголовками колонок (тобто кількість колонок
таблиці відповідає кількості позначок маркування). У таблицю коротко заносяться
відомості з тексту.
|
Те, що мені було відомо (v).
|
Це для мене абсолютно нове, неочікуване (+)
|
Це суперечить моїм знанням і уявленням (-)
|
Я хочу дізнатись про це більше (?)
|
|
|
|
|
|
Використання зазначеного прийому вимагає від учителя:
– заздалегідь визначити текст або
його фрагмент для читання з позначками;
– пояснити або нагадати учням
правила, відповідно до яких слід розставляти маркувальні позначки;
– чітко визначити час, відведений
на роботу, і стежити за регламентом;
– передбачити форму перевірки й
оцінки виконаної роботи.
Читання в
парах – узагальнення в парах.
Розвиває в учнів різні види мислення, зокрема навчає глибшого розуміння
прочитаного. Об’єднавши учнів у пари, запропонуйте їм працювати по черзі. Спочатку хтось
читає перший абзац тексту і узагальнює його (формулює дуже коротко, в 1 – 2
реченнях основну думку тексту). Потім інший з пари має поставити питання, однак
не репродуктивні – на відтворення змісту абзацу, – а відкриті, такі, що логічно
з ним пов’язані.
Якщо учні виконують такі завдання вперше, важливо відпрацювати необхідні
навички, наприклад:
а) один з учнів читає перший
абзац (або відзначений учителем уривок);
б) учитель
узагальнює його і ставить запитання;
в) кілька учнів
узагальнюють наступний абзац;
г) учитель за необхідності
коментує відповіді;
д) другий учень в парі
ставить запитання за опрацьованим уривком;
ж) кілька учнів виголошують свої
запитання;
з) за необхідності вчитель
робить коментарі, зауважуючи, як можна поліпшити запитання.
Коли переконаєтеся, що учні зрозуміли, як виконувати таке завдання,
запропонуйте їм працювати далі самостійно: читати, узагальнювати і ставити
запитання за текстом – частина за частиною. Після читання й обговорення кожного
абзацу учні мають мінятися ролями.
Читання з
зупинками.
Учні читають текст певними фрагментами, на які вчитель поділяє його
заздалегідь. Після читання вчитель пропонує:
– відповісти на кілька запитань до
першого фрагменту тексту;
– потім обговорюється наступний
фрагмент і так до кінця тексту;
– учитель пропонує учням проблемне
запитання.
Питання, які ставить вчитель для стимулювання критичного мислення, мають
бути сформульовані так, щоб відповідаючи на них, учні аналізували й
інтерпретували інформацію, ідеї, будували власні припущення.
Отже, зав’язується дискусія, під час якої учні можуть вільно
висловлювати свої погляди.
