Вкриває снігом все довкола.
Сова зібрала учнів лісових —
Канікули влаштовує для них.
Всім урочисто об'явила:
— На зиму школу я закрила.
Канікули зимові наступили,
За зиму набирайтесь сили,
Зустрінемося тепер всі аж в січні
Поради ж вислухайте, дітки.
Ведмедика зимовий сон змагає,
Він лапку ссе і позіхає.
— Мишко,
занадто ти повільний,
Тому оцінки лише задовільні.
Не любиш фізкультури, співів,
Тобі, либонь, на вухо наступили.
Та вчись рівненько літери писати,
Лічити числа швидко і читати.
Ведмедик тільки: «Е-е» та «У-у»,
Не розумію, не збагну...
І Насправді дуже я старався,
Не знаю, в кого це я вдався.
Не слід на когось-то кивати,
краще лінощі здолати,
Повчально зауважила Сова,
В якої наймудріша голова.
В зайчати геть померзли лапки,
Йому б скоріше вже до хатки.
Ти, Зайчику, хоча й кмітливий,
Та неуважний, полохливий,
Сова спокійно
проказала,
— Поводься так, як я навчала.
Хороші маєш ти оцінки
І показову поведінку
— Ось Білочка — відмінниця у нас,
Охайна і уроки вчить щораз.
1 Хоч і метка, занадто жвава,
Активна вже, зате і вправна.
Маленька Білочка раділа
— Ще б пак! Сова її хвалила.
Сова продовжувала ще казати:
Послухайте уважненько. малята!
Лисичка й Вовчик хитрували.
Водити дружби не бажали
З птахами і звірятами, а ще
Вони — прогульщики і через те
Я залишила їх на другий рік.
Зачувши, Вовчик посірів, поник.
Лисичка, хитра, плакала без сліз,
А Кріт малий під парти аж заліз.
Порожевіли враз біленькі щічки
У сіро-голубенької Синички.
А Дятлик всівся на великий сук.
Довбе на радощах: тррр-тук!
Сова їх, бачте, похвалила:
— Старанні дітки. — говорила. —
Кумедно кліпнула очима.
— Бажаю мирно зимувати,
— Мої поради
пам'ятати.
