Як на мене, оптимізм, то річ непроста! Часто себе запитую, чому одні люди впевнені в житті, а інші - на все дивляться крізь призму песимістичності, і що саме спричиняє такий стан?
Напевно, оптимізм - це не стан, це саме життя, спосіб мислення...щодня прямуючи до незнаного, прагнення пізнавати незвідане, перебуваючи в РАДОСТІ!
Щохвилини пам'ятаючи, що радість - це не тимчасовий сміх чи глянцева усмішка, витиснута з уст "коли треба", а думки, які ми спрямовуємо у майбутнє, це думки, про те, що ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!
Вірю, що там, де РАДІСТЬ, там є і ЛЮБОВ, і ВІРА, і НАДІЯ! ТАМ - МУДРІСТЬ!
Хтось скаже: легко радіти, коли життя схоже на казку, а коли повно незгод та непорозумінь? Що тоді? ЯК БУТИ ОПТИМІСТОМ???
Не пам'ятаю, де, колись прочитала такі рядки ( вчителі, які занотовують мудрі думки, мене зрозуміють про що я):
оптимізм часто змушує діяти нас нелогічно:
- усміхатися, коли всі плачуть
- дякувати, коли всі нарікають
- стукати, коли не відчиняють
- любити, коли всі ненавидять
- вірити, коли не віриться
- шукати, коли не можеш знайти
- бути білим, коли всі, як всі)))
Виходить, що оптимізм - це і є щастя, принаймні його початком! Він допомагає нам не опускати руки, йти впевнено до своєї мети, долаючи всі перешкоди і вчитися оптимізму, напевно, треба все своє життя!
Саме зараз і є час для оптимізму! Ми все зможемо! Будьмо оптимістичними!
А наостанок - думка в подарунок від Жана Дютура
Справжній оптимізм базується не на переконанні, що все буде добре, а на переконанні, що все буде непогано.
