„Світ навколо любові просить”
Мета: вчити
дітей на практиці використовувати знання, набуті на уроках „Я і Україна”;
збагатити знання про природу рідного краю; науку екологію; виховувати бережливе
ставлення до природи, бажання дбати про чистоту довкілля.
Танцюючи вальс, діти заходять в зал і стають двома півколами.
Ведучий. З того часу, як люди
Природу на Землі почали зневажати,
Змушений Бог був на Землю
Ангела свого послати.
Йому ім’я – Еколог.
Вас просимо: запам’ятайте,
Пильнує він землю і небо.
А зараз його вітайте.
Знову звучить музика. Входить Еколог в образі ангела з зеленими крилами.
Одяг прибраний зеленим листям. На голові корона – з написом „Еколог”. Він
роздивляється довкола, а потім починає співати пісню на мотив „Занадився журавель”.
Я – Еколог на Землі, на Землі.
Турбот повні мої дні, мої дні.
Що тут люди натворили,
Накидали, насмітили...
І про це вам розкажу я.
Я – Еколог неспроста, неспроста,
Я і в будні, і в свята, і в свята
І рослині, і тварині,
А часом також людині
Помагаю в небезпеці.
Бо природа гине в нас на очах,
Йде Еколог по гарячих слідах.
Винуватців я знаходжу,
Словом, штрафом їм доводжу:
Берегти природу треба.
Еколог. Спустився я з
небес
Доки
не пізно і можна хоч щось зберегти.
Не
говоріть, що царі природи ви!
Бо
врешті – ви лише її частина
Як
птах, і звір і ота травина.
Під музику „Ой на горі жито” виходять дерева.
Еколог. Як тут гарно! Самі лише дерева! Певно я в лісі.
Дерева співають пісню на мотив
„Ой на горі жито”.
Всюди то берізка, то ялина,
То
черемха біла, то модрина.
Тут
шипшина і малина,
Терен, глід і горобина
Виростають.
Акація, ясен, ліс сосновий,
Бузини і вільхи буйне море.
І
повітря очищають,
Й
землю рідну прикрашають
Цілорічно.
Тож,
садіть кущі й дерева, діти.
В
них здоров’я й ліки кращі в світі,
В
них краса і насолода.
Більше нас – усім вам добре.
Посадіть нас! Бережіть нас!
Еколог.
Цікаво б з вами познайомитись. Дерева, розкажіть про себе, будь ласка.
Дерева
виходять по одному й розповідають.
Ялина. Я – ялина.
Голки маю.
Я
повітря очищаю,
Лікувальна, а в природі
Є
барометром погоди.
Сосна. Я – сосна
золотокора.
Я
люблю високі гори.
Звуся ще „перлина лісу”.
Там,
де я, повітря свіже.
Дуб. А я звуся просто дуб.
До
1000 років зеленіє мій чуб,
Я
живильні дам вам сили,
Я
потрібний й тим щасливий.
Береза. Я – береза
білокора,
Очищаю все довкола.
З
мене ліки і так звані
Давні грамоти берестяні.
Липа. Я – липа.
Мене звуть „цариця літа”.
Я –
медонос, а цвітом всіх лікую.
400
років живу я на світі,
Та люди не завжди мене шанують.
Клен. Я – клен – синоптик
З
листячком різьбленим.
Як
емблема Канади я відомий.
Зустріну вас і фарбою і медом,
І
будівельник з мене дуже добрий.
Каштан. А я – каштан.
Гордиться Київ мною.
Крохмаль і спирт з плодів виготовляють.
Моє
ім’я прийшло з польської мови,
Ще
й ідеально я повітря очищаю.
Верба. А я – верба.
Люблю я води сині.
Я в
українців символ поетичний.
Шевченка була другом на чужині.
Я
сповіщаю про Великдень пишний.
Кущі. А кущам
можна до вас?
Дерева. Просимо,
просимо!
Весела
музика, виходять діти-кущі калини і співають пісню
„Ой єсть в лісі калина!”.
Калина. Я – калина,
оспівана в сотнях пісень.
Лікувальною силою відома серед людей.
Я –
символ краси молодої дівчини,
А ще
кажуть, що без калини нема України.
Горобина. Я – горобина – лісова краса.
Для
людей, пташок завжди корисна і смачна.
Шипшина. Я – кущ шипшини,
Я
комора вітамінів,
Праматір’ю троянди величаюсь.
Шипів не бійтесь, ягодами сміло
Лікуйтесь,
бо вони допомагають.
Малина. Я – кущ малини
найсолодший,
Борюся із застудою і грипом.
Влітку до лісу вас запрошую,
Щоб
ви не захворіли взимку.
Еколог. (звертається до ще
одного екзотично вбраного дерева, яке стоїть збоку). А ти чого не йдеш до
нас?
Пальма фінікова. Нoy! Ноу! Я вам ноу - ноу рівня!
Мене завезли сюди здалеку. Ай ем пальма фінікова. Айдестент? У ваших лісах так
багато сміття, що я там рости не хочу. Ноу-ноу! Ай лав’ю чисте
повітря...(Зітхає).
Всі. Ми всі там рости не хочемо.
Еколог. Ви можете сьогодні звернутися до людей.
Всі. Люди добрі! Пам’ятайте! (тримають плакати)
У
лісі – не смітити.
Гілок
не ламати.
Дерева – садити.
Вогнищ – не залишати.
Вибігають по
одному риби.
Риби. Допоможіть! Рятуйте! Гинемо!
Еколог. Що сталося?!
Карась. Ой біда! Люди, що це за вода?
Може
вам і добре пити
Хімікати в ній усі,
А
мені в ній важко жити
І на
дні, і на воді.
Люди,
трохи совість майте,
Разом. Бідних рибок ви
спасайте!
Люди
добрі! Не кидайте у водойми сміття і всякий непотріб!
Риби виконують пісню на мотив „В траве сидел кузнечик”.
Ми
риби, риби, риби,
По
суші диби, диби.
Дно
річки сміттям вкрите.
Не
можемо там жити.
Буль-буль-буль-буль-буль
Буль-буль-буль-буль-буль
Не
можемо там жити.
Всю
воду забруднили,
Відходів напустили.
І
хімії без міри –
Ми
ледве уціліли.
Буль-буль-буль-буль-буль
Не
можемо там жити.
Ми
риби нещасливі.
Так
жити нам несила.
О, люди, схаменіться,
За
чистоту візьміться.
Буль-буль-буль-буль-буль
Буль-буль-буль-буль-буль
Не
можемо там жити.
Еколог. Хто ви? Як вас
звати?
Риби. Просимо вас
відгадати.
Щука. Я хижа і
зубаста дуже,
В
річках нема у мене друзів.
З’їм
жабку, рибку, муху, жука,
Бо я
така й зовуся ... (щука).
Окунь. Риба я відома
всюди,
Люблять їсти мене люди,
То й
ловляться на гачки
Бокастенькі ... (окуньки).
Карась. По воді я лясь та
лясь.
А
зовуть мене... (карась).
Еколог. Заспокойтесь, милі риби. Я відведу вас до чудового
лісового озера,
довкола
якого ростуть прекрасні лікарські рослини. Там нещодавно
відкрили зелену аптеку.
Зелена аптека.
Зелена аптека!
Зелена аптека!
Від тебе й від мене
вона недалеко.
Зелена аптека
лежить навкруги!
Зелені луки і зелені горби.
Зелені сади і ліси,
і поля –
Уся наша рідна
квітуча земля!
Зелену аптеку слід
кожному знати:
Крушина, фіалка,
конвалія, м’ята,
Вільха, деревій,
бузина, кам’яниці.
Черемха і пижмо,
шипшина й суниці...
Зелена аптека – це
трави і квіти,
Що в кошик збирають
дорослі і діти.
Входять дівчатка у костюмах квітів з написами й малюнками на коронах. Вони
танцюють „Вальс квітів”. Після закінчення танцю опускають голови і стоять дуже
сумні.
Еколог. Як ви
чудово танцювали.
Але чого враз засумували?
Квіти (разом). Ми –
лікарські, надзвичайно корисні рослини,
Дуже потрібні людині.
Але людина нас нищить і не дбає.
Цілими оберемками з корінням вириває
Люди не зривайте на природі квіти, для букетів квіти
вирощують спеціально! Просимо!
Еколог. Скажіть всім, як вас звати,
Щоб всі могли вас запам’ятати.
Квіти виходять, кланяються і називають свої імена: Конвалія, Іван-чай,
Звіробій, Материнка, Суниця, Ромашка лікарська, Лілія лісова, Сон-трава,
Венерині черевички, Первоцвіт.
Виконують пісню на мотив “Галя по садочку ходила”
Ми
лікарські добрі рослини,
Ми
приносимо користь людині.
Без
потреби нас не зривайте,
Бо нас мало – запам’ятайте.
Люди
здавна нас шанували,
На
Купала вранці збирали.
Образи квітчали у хаті
І
чаїв варили багато.
Просимо усіх запам’ятати:
Із
корінням нас не виривати!
Стане
дуже сумно на світі,
Якщо
зникнуть лікарські квіти.
Прикладають
пальчики до губ.
Разом. Ш-ш-ш-ш!
По одній
говорять.
- Хтось сюди
наближається.
- Може, знову
люди йдуть?
- Щоб рвати
нас цілими оберемками...
- Щоб нас
ставало менше й менше.
Разом. Втікаймо! Ховаймося! (Вибігають). Ой, я боюсь!
Еколог. Справді, хтось
наближається. Хто це?
Співають на
мотив пісні “А ми стрільці січовії...”
А ми
звірі лісовії, раз-два-три,
Маєм
шуби хутрянії, раз-два-три,
Маєм
роги, маєм лапи
І
природа для нас – мати, раз-два,
Раз-два, раз-два-три.
Нас
полюють, нас вбивають, раз-два-три,
Ліси
сміттям закидають, раз-два-три.
Де нам дітись, як нам жити,
Як
людей порядку вчити? Раз-два,
Раз-два, раз-два-три.
Від
образ природа-мати, раз-два-три,
Починає нас лякати, раз-два-три,
В
руках в неї сили грізні,
Схаменіться, ще не пізно, раз-два,
Раз-два, раз-два-три.
В
лісі сміття не кидайте, раз-два-три,
Вогнища не залишайте, раз-два-три,
Дискотек не люблять звірі,
Просим, щоб ви не шуміли, раз-два,
Раз-два, раз-два-три.
Ліс
зелений, ліс весняний, раз-два-три,
Вас
зустріне співом гарним, раз-два-три,
І
буде природа-мати
Людям
жити помагати, раз-два,
Раз-два, раз-два-три.
Нас
полюють, нас вбивають, раз-два-три,
Ліси
сміттям закидають, раз-два-три.
Де
нам дітись, як нам жити,
Як
людей порядку вчити? Раз-два,
Раз-два, раз-два-три.
Еколог. Назвіть себе. Хто
ви?
Звірі виходять вперед і називають себе: Заєць, Їжак, Лисиця, Жаба, Миша,
Мурашка.
Звірі виходять в костюмах звірів.
Звірі. Ми – тварини ваших лісів –
Прийшли до Еколога поскаржитися.
Не
ловіть диких тварин і не приносьте їх додому!
Не
вбивайте жаб і змій – вони корисні!
Еколог. Та не всі прийшли. Кого забули?
- Немає
перелітних птахів.
- Вони вже
відлетіли на курорт у Терцію відпочивати!
- Але є
зимуючі.
- Ось вони.
Танок птахів.
Входять діти в костюмах птахів, плачуть.
Птахи. Що ми будемо робити?
Як
перезимуємо, якщо нам годівничок не зроблять?
Разом. Ми ж
замерзнемо...
Ми
помремо від голоду!
А ми ж
такі корисні.
Еколог. Скажіть всім свої імена.
І вам
допоможуть, не страшна буде зима.
Горобчик. Я – горобчик – невеликий хлопчик.
Синичка. Я – синиця –
веселая птиця.
Дятел. Я – дятел,
вмію дерева лікувати.
Дятел. Я дятел
яскравий
До
вас, мої рідні звертаюся я
Найменший у нашій сім’ї.
Стоїть на узліссі ялинка моя
Ви
не зрубайте її.
Синиця. На озері плаває
пташка моя. Не вбивайте її!
Не
зривайте квіти! Не ламайте гілку!
Вам це мить забави, а рослині гірко!
Горобчик. Он повзе мурашка, ось хлюпоче річка.
Не
ламай ромашку, не топчи травичку!
В
зелені діброва, в китицях калина
Глянь, яка чудова, наша Україна!
Дятел. Природа нам –
як рідний дім,
Вона усім як мати.
Щоб лад завжди був в домі тім,
Про це нам треба дбати.
Еколог. Щось не бачу я
тут грибів! Де ж вони?
Декорації:
імітована лісова галявина, дерева, кущі, пеньки.
Музичне
оформлення: запис співу пташок, веселої рухливої музики.
На сцені на
пеньку сидить Лісовичок.
Лісовичок. Цілує сонечко листки
У
ніжній теплій ласці.
Гриби наділи шапочки
Так само як у казці.
Під жовтою осикою блискучі та
слизькі,
Родиною великою розсілись маслюки.
А
там, де починається зелений ялинник,
Сидить собі, пишається, хороший боровик.
А
поруч з печеричками, розсілися рядком,
Мов братики з сестричками, опеньки під дубком.
Під веселий
спів пташок, посопуючи, суне Їжачок із кошиком грибів.
Лісовичок. Добрий день, Їжачку. Ти де був?
Їжачок. Я ходив
сьогодні в ліс
І
грибів собі приніс.
Повний кошик із верхом,
Ще й накритий лопухом.
Є
у ньому сироїжка,
І
опеньок - тонконіжка,
І
лисичка невеличка,
І
товстий боровичок,
І
засмаглий маслючок.
Сідає біля Лісовичка, показує йому кошик. З’являється Червона Шапочка також
із корзинкою грибів.
Лісовичок. Добрий день, Червона Шапочко! Чи багато грибів
назбирала?
Червона Шапочка. (радісно)
Добрий день, дідусю! Чималенько! (З
гордістю показує корзинку, сідає на пеньок і починає їх перебирати). Ось,
подивіться, які ж красиві, молодесенькі! Які ж смачненькі! (Ласо облизується).
Лісовичок. Це дуже приємно, що ліс так тебе, донечко, щедро
обдарував. Давай-но лишень роздивимося твої грибочки-красунчики! (починає роздивлятися). Ой, лишенько! Та
серед цих грибів багатенько неїстівних, а то й навіть зовсім отруйних.
Червона Шапочка. Дідусю! Ріднесенький! Мене ж ніхто й ніколи не
навчав грибній справі. Дай мені пораду, бо в цьому лісі мудрішого за тебе
немає. Ти, мабуть, усі таємниці природи споконвічно бережеш. Про їстівні гриби
мені докладно розкажи. А коли у змозі, то краще познайом із грибами.
Лісовичок. Гаразд, Червона Шапочко! Зараз я тобі казку розкажу, а
ти цю науку потім всім людям повідай.
Лісовичок
тричі сплескує в долоні. Під швидку музику на сцені
Пісня “Гриб” (з рухами).
Диб-диб-диб,
Біля пенька гриб!
Отакий товстезний,
Отакий грубезний.
Бриль на голові
А нога в траві.
Диб-диб-диб
Біля пенька гриб!
Тато-гриб. Лісом дощик поблукав
Тай подавсь до міста,
Загубивши поміж трав
Голубе намисто.
За намистом голубим –
Молоді й старі гриби:
Мама-гриб. Тато-гриб.
Тато-гриб. Мама-гриб.
Разом всі.
Діти-грибенята.
Мама-триб. До вечірньої
зорі
Бродять по стежинках
У росі – гриби старі,
Молоді – в росинках.
На поляні, де дуби,
Стережуть їх хату,
Витанцьовують гриби
Тато – гуп, мама –
туп,
Тупці грибенята.
Раптом починає гриміти і блискати (аудіо запис).
Мама-гриб разом із малятами-грибенятами вибігає зі сцени, а тато-гриб
залишається і сідає коло пеньочка. На сцену вибігає Мурашка.
Дівчинка (біля сцени). Якось застав Мурашку
сильний дощ.
Мурашка. Куди
сховатись?
Дівчинка. Побачила
Мурашка на галявині маленький грибок, підбігла до нього (Мурашка підбігає до боровика, який сидить коло пенька), сховалась
під його шапочкою. Сидить під грибом – дощ перечікує. А дощ усе дужчає. Повзе
до гриба мокрий Метелик.
Метелик. Мурашко,
Мурашко, пусти і мене під грибок! Змок я – летіти не можу!
Мурашка. Куди ж пущу
я тебе? Я одна тут якось ледь помістилась.
Метелик. Нічого! Хоч
не пишно, та затишно.
Дівчинка. Пустила
Мурашка Метелика під грибок. А дощ ще сильніший почався.
Біжить Мишка і Жабка.
Мишка. Пустіть
мене під грибок! Вода з мене рікою тече! І мені холодно.
Метелик і Мурашка. Куди ж ми
тебе пустимо? Тут і місця немає.
Мишка. Потісніться
трохи!
Дівчинка. Потіснились
– пустили Мишку під грибок. А дощ все ллє і не перестає. Біля грибка Горобчик
скаче і плаче.
Горобець. Намокло
пір’ячко, втомились крильця! Пустіть мене під грибок, обсохнути, відпочити,
дощик перечекати!
Мишка, Метелик, Мурашка. Тут місця
немає.
Горобець. Пустіть,
будь ласка!
Мишка, Метелик, Мурашка. Гаразд!
Дівчинка. Посунулись,
знайшлось і Горобчику місце. Аж тут Зайчик на галявину вистрибнув і побачив
гриб.
Зайчик. Сховайте!
Рятуйте! За мною Лисиця женеться.
Жабка. Жаль Зайця.
Потіснимося ще.
Дівчинка. Тільки
заховали Зайця – Лисиця прибігла.
Лисиця. Зайця не
бачили?
Звірята. Не бачили.
Дівчинка. Підійшла
Лисиця ближче, понюхала.
Лисиця. А чи не тут
він заховався?
Звірі. Де ж йому
тут заховатись?!
Дівчинка. Махнула
Лисиця хвостом і побігла. До цього часу дощик пройшов – сонечко виглянуло. Усі
радіють. Мурашка замислилась і каже:
Мурашка. Як же це
так? Раніше мені самій під грибом тісно було, а тепер всім місце знайшлося.
Жабка. Ква-ха-ха!
Ква-ха-ха! А гриб теж виріс від дощику. От вам всім місце знайшлося.
Лісовичок. Ось бачиш,
Червона Шапочко, який гриб-боровик. Сховав звірят від дощику! Ви повинні
пам’ятати, дорогі друзі, що особливо добре гриби ростуть після дощу. Беріть
свої кошики і швидше до лісу.
Святковий хоровод.
Ми із друзями на святі
Проведем цікаво час
Щоб було всім веселіше
Розпочнем таночок наш.
Приспів
Топ-топ каблучками
Станьте в коло з нами.
Подивіться, що за танець
Захопив тебе й мене
То неспішно пропливаєм
То з прискоком промайнем
Приспів
Дружно ми ось так танцюєм
Не бере утома всіх
Через те, що у таночку
Не змовкають пісня й сміх.
Лісовичок. (сплескує тричі руками). Ану, люд
грибний, виходьте! Раз-два-три! Познайомлю вас з Червоною Шапочкою!
Під музику виходять гриби. Присідають півколом за ширмою.
Лісовичок представляє грибів.
Боровик. Я, гриб-боровик,
Маскуватися звик.
Мусиш ліс обійти,
Щоб мене знайти.
А кому знайти удасться,
Знай, тому всміхнулось щастя,
Бо смачнішого нема
Між грибами усіма.
Хто не вміє нас шукати,
Тим адресу можу дати:
Ми і в лісі, й на галявині,
Корінь – білий, верх –
смаглявий.
Лісовичок. Ну що
скажеш, Червона Шапочко? (Милується).
Красень!
Червона Шапочка. Білий гриб
Боровик
До людей давно так звик.
Дарує їм здоров’я, силу,
Посмішку щедру, добру, милу...
Лісовичок представляє маслюків. Ось веселі
хлоп’ята,
Лісові маслята.
Маслюки чемно вклоняються.
Маслюки. Ми –
маслюки, жовто-бурі шапки,
Під соснові залазимо ми
шпичаки,
Любим аромат живиці...
Де ми в лісі, придивіться!
Печериця.По-нашому я
– печериця,
А по-французьки – шампіньйон,
Хоч куцонога, блідолиця,
Але витримую фасон.
Засмажите
мене в сметані –
Й куди тому боровику!
Мене шукайте на світанні
У
лісі, в полі, у садку.
Їжачок вказує на сироїжки, які стоять в стороні дуже похнюплені.
Замочили в росі ніжки
Невгамовні сироїжки!
А ну, красуні, марш на сонечко!
(Сироїжки весело відбігають, сідають, ніжаться на сонечку).
І сироїжка. Я
сироїжка-біла ніжка,
У різний колір чепурюсь.
ІІ сироїжка. Така
тендітна, така ніжна,
У руки візьмеш – і кришусь.
ІІІ сироїжка. Хоча
кришусь, хоча тендітна,
А кажуть дуже апетитна.
Усі сироїжки. Хто
куштував хоч раз мене,
Побачить в лісі – не мине (кожна вказує на себе).
Лісовичок. Ось
пустотливі Лисички (Лисички не чують, бо
граються, плескаючи в долоні).
Червона Шапочка. Які ж
веселі та грайливі!
Лисички. Ми лисички – жовті личка,
Ростом зовсім невеличкі,
Не червиві, дуже чисті,
Не ховаємося в листі.
Хто на слід наш натрапляє,
Повен кошик назбирає.
Ростемо ж ми не поодинці,
Нас шукайте у низинці.
Лісовичок. А ось
опеньки повсідались
На задавнених пеньках.
Їжачок. Їм осінні сни наснились
У розлогих ясенах.
Опеньки куняють, весело похропуючи.
Годі спати, ходіть сюди!
Опеньки. Ми опеньки,
Ніжки тоненькі,
А як більші виростаєм –
Парасольки розкриваєм.
Лий, дощику, лий,
Нам ти не страшний!
І на пні, і коло пня –
Нас велика рідня.
Простягай-но рученята,
Устигай лише збирати.
Лісовичок. Підберезник
зачісує чуба, чепуриться.
Підберезник. Я –
підберезник. Гарненько
Чепурюся так раненько,
Бо краса усіх беріз
Розбентежила до сліз.
Підберезник. Я –
підберезник,
Гриб – чудесник,
Хто покуштує, не пожалкує.
Лісовичок сплескує в долоні, під швидку музику на сцені з’являється Бліда
Поганка.
Бліда Поганка. Ти кликав
мене, дідусю?
Лісовичок. Кликав,
кликав... Що ти хотіла б людям сказати?
Бліда Поганка. Я...
поганка (схлипує). Я... бліда...
І від мене... всім... біда...
Як побачите, то всюди
Обминайте мене, люди!
Далі продовжує промовисто і дуже відповідально.
Майте ж розум і відвагу...
Я... стерплю вам...
неповагу...
Сама ж гірко так... горюю...
Що вам радість не дарую. (з надією дивиться на Лісовичка)
Лісовичок. Ну? Не
хлипай, не печалься, іди собі у боснячок! Тобі бути суджено такою, бо така моя
лісова воля. Йди-йди, дорогенька! Однак будь уважною і не показуйся людям на
очі! Не вибрикуй! У кошики грибників сама не просися, а чини опір.
Червона Шапочка. Така ж
гарна, така ж тендітна, а дивись, отруйна...
Поганка йде похнюплено зі сцени.
Червона Шапочка. А які ще
гриби не можна збирати, дідусю?
Лісовичок. Запам’ятай,
Червона Шапочко. Є багато ще грибів, що приносять людям лихо! Дивись, кого
зараз покличу. Оце екземпляр!
Їжачок. Ось солідний Мухомор.
Його в лісі усі знають,
Зовсім ніби не чіпають.
Він поважний, гордий,
чуйний,
Та біда лиш, що ... отруйний.
Мухомор. Я мухомор, я людомор,
Червоний, наче помідор.
Кашкет цяцькований,
розлогий,
А сам – стрункий і
довгоногий.
Серед урочища грибного
Не знайдеш красеня
такого!
Та я отруйний, пам’ятай,
Мене побачиш – обминай.
Боровик. Мухомор! Нас не лякай
Ти один, а нас багато.
Всі. Геть з галявини тікай!
Грибочки виштовхують Мухомора з галявини. Сироїжки й опеньки починають
веселий танок. Мотив пісні „Лисичка”
Йшли у гості сироїжки,
Заросили білі ніжки,
А опеньки їх зустріли
Обсушили, обігріли.
І в танок пішли раденькі
Сироїжки і опеньки.
Засміявся навіть пень: - Ой, який веселий день!
Лісовичок. Ану, грибочки, підійдіть до мене! (Підкликає до себе гриби. Гриби підходять до
лісовичка, взявшись за руки.)
На далекому узліссі,
У густому зелен-листі,
Де ростуть старі дуби,
В лісі виросли гриби.
Червона Шапочка показує на гриби.
Знайте їх та пам’ятайте:
Всі підряд ви не збирайте.
Є гриби такі красиві,
А для вас вони шкідливі.
Щоб були ви всі здорові,
Не хворіли ви ніколи,
Ви їх в лісі залишайте,
В кошики їх не збирайте.
Усі гриби, Лісовичок, червона
Шапочка:
Пам’ятайте ці рядочки
Ви, збираючи грибочки!
Еколог. Багато
шкоди завдали природі люди. Доведеться давати їм уроки екології, щоб ні
рослини, ні тварини не страждали від поганих вчинків. Тоді в природі настане
радість, і все заспіває.
Світ прекрасний
Навколо тебе –
Сонце ясне і синє небо,
Птахи і звірі, гори і ріки –
Нехай він буде таким навіки!
Нехай людина добро приносить –
Бо світ навколо любові
просить.
Виконують пісню на мотив „Два півники”.
В парку, в лісі, біля річки
Будь другом природі.
І мурашка, і берізка
Стануть у пригоді.
Приспів:
Посади деревце, не вбивай
комашку.
Не зривай квіточок і погодуй
пташку.
Біля дому, біля школи
Хай все буде в квітах,
Хай повітрям
найчистішим
Дихають всі діти.
Приспів:
До природи за здоров’ям
Рушайте щоденно,
Як ви – друг,
Вона подарує вам силу напевно.
Приспів:
Йду я далі мандрувати
І інших навчати.
А ви дбайте, бо природа вам
Мов рідна мати.
Приспів:
Вчитель: Усі ми з
дитинства любимо природу. Любимо мандрувати лісами, полями, купатися в морі чи
в річці. Милуємося квітами, з насолодою дихаємо цілющим лісовим повітрям,
радіємо контактам із природою. Ми повинні бути не сторонніми спостерігачами, а
учасниками розумного перетворення природи.
Пам’ятайте!
Земля – наш маленький, прекрасний і єдиний дім, у якому людина має бути господарем.
Пісня „Зелений світ”
Сл. Н.Кулик, муз. А.Мігай
Він немов
довірливий метелик,
Що в
пітьмі злітає на вогонь.
Захисти
від згуби світ наш любий,
Відігрій
теплом своїх долонь.
Пригадай
солодкі сни дитячі,
Колисковий
спів семи вітрів,
Пам’ятай,
що маєш бути вдячним
Тому
світу, що тебе зростив.
Приспів:
Наш
зелений світ – кришталеві ріки,
Оксамит
дзвінких ночей,
Наш зелений
світ збережи навіки
Не для
себе, для дітей!
Різні
наші мови, різні долі,
Різний
нас веде до щастя шлях,
Та
поглянь навколо – скрізь від болю
Плаче
ненька – наша рідна Земля.
Хай почують
нерозумні діти
Наболілий материнський клич.
Бо
загасне день, і впаде над світом
Нескінченна горобина ніч.
Приспів:
В кого
є душа, в кого є сумління,
В кого
серце є живе,
Світ зелений наш від страшного тління
Захисти
– не
