Ким би ви не стали в житті, вам завжди будуть потрібні знання, пам’ять,
вимогливість і акуратність, спостережливість, фантазія, уява, увага, терпіння,
вміння логічно мислити, аналізувати, зіставляти і узагальнювати.
Генріх Альтшуллер
За переконаннями Г. Альтшуллера, створенню загальної теорії творчості мають
передувати дослідження конкретних видів творчості. Лише спираючись на окремі
теорії творчості (винахідницької, наукової, літературної), можна створити
загальну теорію творчості, яка, в свою чергу, дасть новий поштовх розвитку
окремих теорій.
Теорія Альтшуллера виходить із того, що завдання бувають різними і їх
неможливо розв'язувати взагалі. Спершу необхідно з'ясувати, чому легко
розв'язуються прості завдання і важко – складні. У всій сукупності творчих
завдань було виокремлено п'ять їх рівнів:
1. Завдання, під час
розв'язання яких використовують призначені для цього засоби. Знаходять їх у межах однієї вузької
спеціальності, обравши одне рішення кількох загальноприйнятих і очевидних
варіантів. Сам об'єкт при цьому залишається без змін.
2. Завдання,
розв'язання яких вимагає певної видозміни об'єкта. При цьому з десятків варіантів
доводиться обирати оптимальний. Засоби розв'язання таких завдань належать до
однієї галузі техніки.
3. Завдання,
розв'язання яких приховане серед сотень неправильних, оскільки об'єкт, що
вдосконалюється, має бути значно змінений. Прийоми розв'язання таких завдань
знаходять в інших галузях техніки.
4. Завдання, у процесі
розв'язання яких об'єкт, що вдосконалюється, змінюється повністю. Пошук рішень, як правило,
відбувається не у сфері техніки, а в сфері науки.
5. Завдання, розв'язання
яких досягається зміною всієї технічної системи, до якої належить об'єкт, що
вдосконалюється. Кількість
проб і помилок за таких обставин зростає до сотень тисяч і мільйонів.
Здебільшого засоби розв'язання завдань цього рівня знаходяться за межами
тогочасних можливостей науки. Тому традиційно розв'язанню винахідницького
завдання передує наукове відкриття.
Ефективним прийомом розв'язання винахідницьких завдань є переведення їх з
вищих рівнів на нижчі. Якщо, наприклад, завдання четвертого чи п'ятого рівнів,
послуговуючись спеціальними прийомами, перевести на перший або другий рівень,
то далі спрацює звичайний для такої ситуації механізм їх розв'язання. Головне,
щоб навчитися швидко звужувати пошукове поле, перетворюючи «складне» завдання
на «просте».
Творчі, винахідницькі завдання стають такими, оскільки містять у собі
суперечності, в подоланні яких виявляється сутність творчого процесу.
Методи і прийоми розвитку творчої
особистості. Технологія
ТРВЗ для дошкільників і молодших школярів є технологією колективних ігор і
занять з детальними методичними рекомендаціями. Вона має на меті не замінити
основну програму, за якою працює педагог, а максимально підвищити її
ефективність. Основу технології становлять ігри-заняття, під час яких діти
знайомляться з навколишнім світом, вчаться виявляти суперечливі властивості
предметів, явищ і розв'язувати ці суперечності, і які передбачають самостійний
вибір дитиною теми, матеріалу та виду діяльності.
Гра «Добре – погано» (автори — М. Шустерман і Л. Шуб), яка ґрунтується на
положенні про те, що кожен предмет, явище має свої позитивні й негативні сторони.
Для гри обирають будь-який об'єкт, який не викликає в дитини стійких асоціацій,
позитивних або негативних емоцій. Це може бути олівець, книга, лампа тощо.
Кожен гравець має назвати, що в об'єкті «погано», а що «добре», що подобається
і що не подобається, що зручно і що не зручно. Наприклад, поняття «снігопад»:
добре ліпити із свіжого снігу снігову бабу, але засніженими шляхами погано
їхати машинам; «голосна музика»: добре зранку – швидко прокидаєшся і робиш
зарядку, але ввечері заважає робити уроки і спати. Гра «Добре –
погано» розвиває
мову дитини, її фантазію, вчить розмірковувати; яскраво ілюструє деякі закони
діалектики, зокрема такі її категорії, як протиріччя, якість і кількість,
можливість і дійсність.
Для розв'язання протиріч дітям пропонують цікаві ігрові завдання.
Наприклад, обговорюючи властивості парасольки, вони зважають на те, чим вона
зручна і чим незручна і в такий спосіб доходять висновку, що для захисту від
дощу вона повинна бути великою, а для зручності використання – маленькою. Але
чи може парасолька одночасно бути великою і маленькою? Завдання розв'язують
прийомом розподілу в часі суперечливих вимог до парасольки. Складана парасолька
– в одному разі вона велика, в іншому – маленька.
За підрахунком Г. Альтшуллера, існує до 40 принципів розв'язання протиріч.
Цими принципами успішно користувалися герої народних і авторських казок.
Ознайомлення навіть з деякими з них свідчить про їх універсальність:
1. Зроби заздалегідь (принцип заснований на зміні
об'єкта). Наприклад, герої вирушають у далеку дорогу і розмотують ниточку
клубка, розкидають камінці, що допоможе їм повернутися назад.
2. Перетворити шкоду на користь. Негативні фактори використовуються
для отримання позитивного ефекту. Наприклад, у казці братів Грімм «Три пряхи»
наявний фактор – потворності трьох тіток (відвисла губа, довгий палець,
величезна нога) позбавили головну героїню від немилої роботи (позитивний
результат).
3. Прийом копіювання. Замість справжнього об'єкта
використовують його оптичну копію. Наприклад, у казці О. Пушкіна «Руслан і
Людмила» Чорномор, щоб спіймати Людмилу, яка втекла, перетворюється на Руслана
і легко досягає мети. А в «Молодильних яблуках» такий прийом використовує Вовк,
перетворившись спочатку на коня, а потім – на царівну.
4. Принцип мотрійки. Заснований на розташуванні одного
предмета в середині іншого. Так, Чахлик Невмирущий ховає свою смерть на кінчику
голки, голку – в яйці, яйце – в качці, качку – в качурі, качура – в кришталевій
скриньці.
5. Розв'язання протиріч у часі. У казці С. Маршака «Дванадцять місяців»
одні місяці з'являються на новорічній галявині раніше свого часу, а інші –
значно пізніше.
6. Принцип зміни агрегатного стану. Об'єкт переходить в інший
агрегатний стан і від цього змінюються його якості. Так, серце Кая з казки
Г.-Х. Андерсена «Снігова королева» перетворилося на кригу та змінило свої
якості: замість доброго стало злим.
Методи, які застосовують у технології ТРВЗ, розвивають такі пізнавальні та
творчі здібності дітей, як уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки,
робити висновки, інтегрувати й синтезувати інформацію, аналізувати ситуації,
передбачати наслідки, вибудовувати гіпотези, застосовувати нові ідеї та методи
розв'язання задач на практиці; здатність висловлювати оригінальні ідеї і
винаходити нове; творча уява, дивергентність мислення (здатність припускати
існування кількох правильних відповідей на одне запитання і продукувати
оригінальні творчі ідеї), розуміння неоднозначності ідей, розвинена інтуїція та
ін.
