Для
розмови ми використовуємо слова, які складаються зі звуків. Звуки бувають
голосні та приголосні. Слова поділені на склади. У слові стільки складів,
скільки у ньому голосних звуків.
Щоб
визначити, скільки складів у слові, треба лікоть поставити на парту, а долоню,
стиснуту в кулачок, піднести до підборіддя —скільки разів підбо ріддя
натисне на кулачок при вимові слова —стільки й складів.
Звуки
голосні (звук не зустрічає перепони, його
можна проспівати) позначаємо кружечком •
приголосні (звук
зустрічає перепону) бувають:
твердими (позначаємо однією рискою —)
та м᾿якими (позначаємо двома рисками =)
Приголосні
м'які, якщо після них ідуть Я, Ю, Є, І, Ь.
Приголосні тверді, коли вони
стоять у кінці слова або після них
ідуть А, О, У, И, Е, апостроф чи інші приголосні.
Винятки:
Й — завжди м'який звук.
Ч,
Ш — завжди тверді звуки.
ї — завжди
позначає два звуки [Й+І].
Щ — завжди
позначає два звуки [Ш+Ч].
М'який
знак і апостроф не є звуками, вони лише
позначають
м'якість або твердість попередніх приголосних.
ДЖ, ДЗ — ці сполучення
зазвичай позначають один звук.
Я Ю
Є на початку слова, після голосного звука, після апострофа
позначають два звуки; в інших випадках — один.
