Дитинство
– це вже життя, а не підготовка до нього. Про це пам’ятаю, коли набираю перший
клас. Вважаю, що дитинство моїх майбутніх учнів повинно бути щасливим у стінах
класу. Прагну,щоб мої вихованці, прокидаючись вранці, охоче збиралися
до школи, знаючи , що там їх чекають і люблять.
В
«Антології гуманної педагогіки» читаємо: «Вчитель є співробітником Бога, його
помічником у творенні людини. Якщо він не буди садити і поливати з почуттям і
розумінням глибокої відповідальності та з такими ж глибокими знаннями і
творчістю, - як в який ґрунт саджати, як поливати і як плекати, - то зерно духу
не матиме потрібного розвитку, життя і доля дитини будуть перекручені,місія її
буде погублена».
Тож
вчитель має подбати про те оточення, в якому дитина перебуває четверту частину
доби. У класі звучить спокійна музика, що сприяє зростанню дітей спокійними і
врівноваженими.На підвіконнях – квіти. Діти знають і вміють їх доглядати. Квіти
не тільки окраса, але і частинка живого
в нашому класі, помічники і лікарі.
Намагаюся оформити класні куточки з використанням
сучасних оздоблювальних засобів. Стенди роблю мобільними, щоб частіше можна
було змінювати інформацію. Дорослішають діти і вже самі дають дизайнерські ідеї
щодо оформлення класу. Вони приносять з дому
свої речі і часто залишають, щоб інші могли ними скористатися. Так
одного року діти принесли і створили свою колекцію іграшок, яку потім віддали
першачкам. От і виникла дружба між класами. Кожен старається підтримати
чистоту, зберегти те, що маємо, адже всі розуміють, що в класі все спільне.
Часто
діти втілюють дизайнерські ідеї щодо оформлення класу до певних подій, на свята. Стиль класу змінюється відносно
пори року.
Радію
з того, що всі учні та їх батьки
докладають зусиль для створення атмосфери радості і краси.
