Як на мене, оптимізм, то річ непроста! Часто себе запитую, чому одні люди впевнені в житті, а інші - на все дивляться крізь призму песимістичності, і що саме спричиняє такий стан?
Напевно, оптимізм - це не стан, це саме життя, спосіб мислення...щодня прямуючи до незнаного, прагнення пізнавати незвідане, перебуваючи в РАДОСТІ!
Щохвилини пам'ятаючи, що радість - це не тимчасовий сміх чи глянцева усмішка, витиснута з уст "коли треба", а думки, які ми спрямовуємо у майбутнє, це думки, про те, що ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!
Вірю, що там, де РАДІСТЬ, там є і ЛЮБОВ, і ВІРА, і НАДІЯ! ТАМ - МУДРІСТЬ!
Хтось скаже: легко радіти, коли життя схоже на казку, а коли повно незгод та непорозумінь? Що тоді? ЯК БУТИ ОПТИМІСТОМ???
